тягтися

і тягну́тися, тягну́ся, тя́гнешся; мин. ч. тя́гся, -ла́ся, -ло́ся і тягну́вся, -ну́лася, -ну́лося; недок.

1) також чим. Випростуючись, витягаючись або пориваючись, рухатися в напрямку до кого-, чого-небудь, намагатися наблизитись. || рідко, розм. Стояти виструнчившись, навитяжку.

2) Мати здатність розтягатися, збільшуватися в довжину, в ширину. || перев. у сполуч. зі сл. вгору. Ставати вищим у процесі росту, рости.

3) Прилипаючи, в'язнучи від дотику, переміщатися слідом за чимось.

4) Рухатися, поширюватися легкими, тонкими струменями.

5) Будучи прикріпленим, прив'язаним і т. ін. до кого-, чого-небудь, переміщатися за ним. || Залишатися після чийогось руху (про слід).

6) Іти, їхати услід за ким-, чим-небудь. || Повільно рухатися низкою, один за одним. || Взагалі повільно рухатися (іти, їхати).

7) Продовжуватися, тривати (перев. довго). || Минати, проходити (одноманітно, поволі – про час, життя).

8) Займати великий простір у довжину; пролягати. || Бути розташованим, пролягати довгою низкою на якійсь відстані один від одного. || Бути розміщеним у якому-небудь напрямку (про предмети, що їх можна протягнути на певну відстань – вірьовку, дріт і т. ін.). || Простягатися, простелятися (про тіні).

9) перен. Прагнути до чого-небудь, намагатися здобути щось. || Відчувати потяг до кого-, чого-небудь. || Прагнути зрівнятися в чомусь з ким-небудь, не відстати в чомусь від когось.

10) Докладати багато зусиль, тяжко працювати, з труднощами знаходити кошти для чого-небудь (для свого існування, придбання чого-небудь і т. ін.).

11) Звучати протяжно і довго.

12) розм. Бути наявним.

13) Пас. до тягти, тягнути (у 1-3, 7 знач.).